Білі Троянди

На Здо́лі зда́гани і ба́рдак
В те́лефоні знову не так
Твої сьор — оке́й, а я за́лип, як дуре́нь
На те́бе знов
Ті слова́, що кидала мені
Розле́тілись десь, як дим у дво́рі
Я не перший і не останній
Хто пові́вся на дві сценарій
А ті бі́лі троянди зів’яли
На холо́дному підвіко́нні
Ми любо́в свою загуби́ли
Десь між чатами в те́лефоні
А ті бі́лі троянди мовчали
Як ти ні́чого не сказала
Я те́бе тоді не втри́мав
І ду́ша моя з тобою впала
Дощ по склу ти́хо зіка
Все зми́ває, але не біль
Я шука́в те́бе між чужих очей