Чорнобривці

Мама Зіяла Квіти Біля Хати В Саду.
Я Тоді Ще Не Знав, Куди У Світі Піду.
Теплий Вітер Гойдав В Ці Знайомі Поля.
І Сміялось Дитинство, І Світилась Земля.
Я Ріс Між Дорогами,
Мріяв Про Далю.
Мене Кликав Той Світ Шумний, Трохи Зухвалий,
Але Навіть У Місті Серед Світла Вночі Я Бачу
Ті Квіти, Вони В Серці Моїм.
Чорнобривці Під Вікном Тихо Знову Цвітуть.